"Дитина Місяця" у Львові

0
Your rating: None

Що потрібно для життя людині з особливими потребами? Повітря? Гроші? Міх картоплі? Ба ні…Виявляється потрібно дещо інше, не матеріальне. Набагато важливішою в цій системі цінностей виступає людська увага та безкорислива турбота, щирі стосунки, прийняття і розуміння інших. Це так схоже на потреби кожного з нас, чи не так?...

Саме заради того, аби наблизитись до питання спілкування та розуміння життєвого становища людей з особливими потребами теплого буднього дня 23 листопада в прекрасних, придатних до пересування таких людей аудиторіях Українського католицького університету ми зустрілися для перегляду та обговорення даної соціальної проблематики.

Аудиторія виявилася різноманітною: студенти, викладачі, працівники соціальних служб, члени християнських спільнот, люди з особливими потребами. Щодо гендерного розподілу глядачів, то він носив половинчастий характер. Середній вік присутніх коливався від 19 до 38 років. Варто зауважити, що більшість складала студентська молодь, і лише одна особа ствердила, що має дітей. Сумним є факт, що більшу частину присутніх на показі становили саме ті, що безпосередньо працюють з людьми з особливими потребами. Це є яскравим свідченням загальної байдужості людей до проблеми неповносправної людини.

Проте даний проект є одним з способів розбудити людську свідомість, заставити задуматись та переосмислити речі, які раніше старанно оминались.

Що наштовхнуло мешканців міста Львова прийняти участь у даному заході, розповідає Ірина Гусір, студентка-культуролог філософського факультету ЛНУ ім.І.Франка.

«У зв'язку із невблаганним плином часу, із вічною заклопотаністю та й, до певної міри, нашою байдужістю, ми часто не помічаємо, або, можливо, й не хочемо помічати проблеми, які є навколо нас. Як не прикро, але й мене слід віднести до таких людей. Ці клопоти можуть нас безпосередньо й не торкатися, але вони є й чекають на своє вирішення.

Шкода, але зараз найчастіше можна почути: "Якщо це не мої проблеми, то чому ж я маю перейматись чужими?" - типова відмовка, і, на жаль, жорстока правда сьогодення.

Фільм "Дитина Місяця" є дуже актуальним для нас. Хоч тут й описана історія сім'ї 60-х років ХХ ст., але усі змальовані проблеми й негаразд, є такими ж характерними і для нас, людей ХХІ ст. Ця стрічка спровокувала мене поміркувати над перебігом власного життя, визначити для себе інші пріоритети, зрозуміти те, що кожен із нас (якими б ми не були: здоровими, чи людьми з особливими потребами) є для чогось призначеними у цьому світі!

Кінофільм виховує у кожному з нас небайдужість до подібних проблем, та вчить усіх свято вірити, надіятись на Боже милосердя та благодать, смиренно зносити всі терпіння та завжди сподіватись на краще, навіть якщо це здається безглуздим!

Тому в час, коли життя таке непередбачуване і парадоксальне, й світ непостійний та жорстокий, ми, люди, повинні об'єднуватись для того, щоб подолати пануючий хаос, всіма силами допомагаючи один одному!"

Як виявилося, у місті Лева надзвичайно високо розвинена дана соціальна проблематика не лише в спектрі інформаційності, а й через свідому реальну співпрацю з людьми з особливими потребами.

Вже декілька років поспіль тут діють Міжнародна Федерація Спільнот «Лярш-Ковчег», міжнародний християнський рух спільнот «Віра і світло», Центр духовної підтримки осіб розумово неповносправних «Емаус», що намагаються заявити суспільству красу та цінність, неповносправної людини, займаються підтримкою програм для осіб з особливими потребами; підготовкою волонтерів для дружби з неповносправними та ін.

Зокрема, Спільнота «Лярш-Ковчег» у Львові організовує різноманітні майстерні з ручної праці для осіб розумово неповносправних, терапевничні програми, проводяться кулінарні дні та виходи учасників програм у місто, в парк. Також цією ж організацією планується зведення першого в Україні будинку для спільного проживання осіб розумово неповносправних, які залишились без опіки, разом з молоддю-асистентами, що вже більше сорока років практикується по цілому світі.

Особлива увага, за словами о. Олега Жаровського, капелана багатьох християнських спільнот, характерною рисою для яких є праця з людьми з особливими потребами, приділяється й роботі з батьками неповносправних дітей. Адже дуже часто вони залишаються не почутими та відкинутими в суспільстві, наодинці зі своїм болем та потребами.

Міжнародний християнський рух «Віра і Світло» є ще однією організацію, в центрі діяльності якої стоїть неповносправна людина. Члени спільноти зустрічаються, щоб ділитися труднощами і радостями, святкувати та молитися, підтримувати одні одних, зростаючи у дружбі, вірі та любові; спільно беруть участь у літніх таборах, реколекціях, прощах.

Результати опитування продемонстрували рівноцінний відсоток особистої інформованості/не інформованості та близькості/віддаленості проблеми соціальної адаптації у суспільстві людей із обмеженими можливостями. Проте усі без виключення респонденти позитивно поставилися до можливості навчання людей з особливими потребами у звичайних школах та можливості спілкування їх дітей з неповносправними.

В який спосіб побачили вирішення соціальної проблеми учасники дискусії? Можливість організації інтегрованих класів, де на уроках були б присутні два вчителя або ж за участі спеціально підготовленого соціального працівника. Велике місце було відведено на зміну соціальних стереотипів щодо неповносправних, введенням змін у законодавстві щодо прав людей та зокрема технічний момент побутових умов. Неоднозначно прозвучало рішення щодо перенесення відповідальності на організації життя людей з особливими потребами. На думку учасників, це повинні здійснювати Рада у справах інвалідів при Кабінеті Міністрів, громадські організації інвалідів та Міністерство охорони здоров’я України.

«Ми вдячні Вам та готові до співпраці!», - такі слова лунали з уст тих, хто спілкування з людьми з особливими потребами перетворив на свою життєву місію.

Неповносправна людина як повноцінна особистість повинна бути вартісною в очах суспільства та прийнятою кожним. Адже право на самореалізацію мають усі люди, незалежно від фізичної чи розумової обмеженості. Людина з особливими потребами не прагне вияву співчуття та жалю, а радше прийняття та віри в себе. Підтвердженням цього факту була присутність на показі кількох людей з особливими потребами. Лише через те, що свого часу повірили в них, розумово неповносправні особи стали на шлях самореалізації, зросту та вдосконалення.

Закликаємо усіх кому не байдужа дана проблематика, хто відчуває внутрішні порухи душі долучитися, прийняти участь у проекті та комунікації з людьми з особливими потребами!

Наше життя зміниться тоді, коли ми змінимо свій тип світогляду!

Підготували Марія Удуд та Оленка Панас,
координатори проекту у м.Львові

Marichka Udud's picture
Марічка Удуд
Offline
Апошняе наведванне: 6 years 42 weeks таму
Joined: 25.05.2011

закінчИвся, відбулась прес-конференція про підсумки якої можна читати тут http://www.moonchild.org.ua/Moonchild-NK-ua.html

reutski's picture
Константин Реуцкий
Offline
Апошняе наведванне: 4 years 22 weeks таму
Joined: 09.03.2010

дякую за лікнеп) шкода що мало інформації про проект та зокрема про фільм. було б доречно показати його у луганську під час нашого щорічного фестивалю: http://postup.lg.ua/news/nich-zahistu-ditey-u-lugansku-proyshov-iv-kinofestival-%3C%3Ctridcyat-druge-travnya%3E%3E

Marichka Udud's picture
Марічка Удуд
Offline
Апошняе наведванне: 6 years 42 weeks таму
Joined: 25.05.2011

думаю, це поправимо

reutski's picture
Константин Реуцкий
Offline
Апошняе наведванне: 4 years 22 weeks таму
Joined: 09.03.2010

скажіть, цей проект вже закінчівся? які результати?